Маленький храм, на краю городка.
Колокол бьет прямо в сердце ко всем.
Жизнь человека во тьме не легка.
К Богу спеши, Он разрушит твой плен.
Просто приди и в молитве склонись,
И перед Ним исповедай грехи.
Сердцем своим перед Богом смирись.
Кровью Христа будут смыты они.
Ночью и днём, Божий Дух на Земле,
Не уставая, бьёт Словом в набат:
“Люди, очнитесь! Не будьте во тьме!
Ведь ради вас, Божий Сын был распят.”
Дни в суете исчезают, как сон,
А впереди бесконечности круг,
Где ожидают святых: отчий дом
И Избавитель - наш Пастырь и Друг.
Купол небес, как Божественный храм.
Сердце в груди словно колокол бьёт.
Без перерыва звонит оно нам
И возвещает: “Жизнь скоро пройдёт!”
“Поторопись!” – сердце в ритме кричит.
В нашей груди – краткой жизни ресурс.
К нам, каждый день, голос Божий звучит:
“Ждите Меня! Я к вам скоро вернусь!”
Вячеслав Переверзев,
USA
Родился в Украине, на Донбассе, г. Горловка. Другой сайт: http://stihi.ru/avtor/slavyan68
Прочитано 8453 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Прекрасное стихотворение, большое спасибо, Вячеслав, обильных вам Божьих благословений!!! Комментарий автора: Спасибо, Галина. Всё для славы Божьей
Грайцер Александр
2015-07-23 11:09:09
Стихотворенье написано под вдохновением. Но оно сырое. Нужна обработка. Некоторые фразы звучат неудобовразумительно. К примеру, перву строку можно обработать так.
Маленький храм на краю городка.
Грайцер Александр
2015-07-23 11:13:09
Колокол бьет прямо в сердце ко всем.
Жизнь человеческая не легка.
К Богу спеши, Он разрушит твой плен. Комментарий автора: Благодарю, Александр. Согласен с замечанием, с уважением, Вячеслав
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
