Псалом Давида
Як буду взивати, почуй мене Боже,
Бо правда Твоя повсякчас насторожі!
Поблажливим був Ти у скруті моїй,
Помилуй, молитву почуй, обнадій!
Народе! Облиш мою славу топтати,
Любити пусте і неправди шукати!
Тож знайте, святого собі Бог обрав,
Почує, коли б я до нього волав.
У гніві не слід упадати у гріх,
Ви лиш поміркуйте в серцях у своїх,
Не зчуєтесь, як прохолоне ваш гнів.
Пожертвуйте тільки плоди справедливі,
І будьте упевнені в Господа силі.
Кажуть: "Хто блага явити нам може?"
Світ Твого лику яви для нас, Боже!
І серце моє радість вмить полонила
Ще більша, ніж тих, кому дав Ти хліб-вина.
Лягаю і сплю собі з миром у серці,
Бо, Господи, Ти даєш жити в безпеці.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
\"Адамовские\" размышления - Андрей Шамсутдинов \"Будешь вкалывать до седьмого пота и кроме страданий и суеты ничего тебе и твоим детям не принесёт. Только надежда на одного из твоих дальних потомков. Только через Него прийдёт освобождение из рабского состояния\". Мог ли нечто подобное Бог сказать Адаму? Я думаю да. Мог ли Адам размышлять как бы заглядывая в будущее, и в лице Евы обращаться ко всем будующим женам от лица будующих мужей? Почему нет?
